до податку что значит

податок

1 податок

См. также в других словарях:

податок — тку, ч. Встановлюваний державою обов язковий збір із фізичних та юридичних осіб (населення, підприємств, організацій і т. ін.) в державні та місцеві бюджети. •• Адвало/рний пода/ток платежі на основі фіксованої відсоткової ставки з вартості… … Український тлумачний словник

податок — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови

показанщина — податок від виноварного казана, податок з виробництва горілки … Зведений словник застарілих та маловживаних слів

поколіщина — податок з млинових коліс податок з млинів … Зведений словник застарілих та маловживаних слів

гіберна — податок на утримання війська взимку … Зведений словник застарілих та маловживаних слів

капщизна — податок за право продажу напоїв … Зведений словник застарілих та маловживаних слів

очкове — податок від вулика … Зведений словник застарілих та маловживаних слів

побор — податок, збір податків … Зведений словник застарілих та маловживаних слів

поволовщина — податок на волів … Зведений словник застарілих та маловживаних слів

поємщизни — податок за дозвіл одружитися … Зведений словник застарілих та маловживаних слів

помірне — податок з об ємних товарів (збіжжя, меду) … Зведений словник застарілих та маловживаних слів

Источник

ПОДАТКОВИЙ

1) Стос. до податку; пов’язаний з розподілом і сплатою податків. Податкові пільги. || Признач. для обліку, розподілу і сплати податків. Податковий реєстр.

Податкова адміністрація України (ПДУ) — державний виконавчий орган України, що здійснює податкову політику держави.

Податкова амністія — звільнення від застосування санкцій за несплату податків стосовно осіб, які визнали заборгованість і внесли борг до бюджету.

Податкова база (основа податку) — вартісна, фізична або ін. характеристика об’єкта оподаткування.

Податкова декларація — офіційна заява платника податку про отримані ним за певний період доходи.

Податкова квота — величина податку, що стягується з певної одиниці оподаткування.

Податкова парасолька — перенесення минулих збитків на майбутній період.

Податкова політика — курс дій, система заходів, що здійснюються державою у сфері податків та оподаткування.

Податкова поліція — вид правоохоронних органів; попереджує, виявляє, припиняє та розслідує злочини у податковій сфері.

Податкова різниця — сума недоплат або переплат податків.

Податкова система — сукупність податків, зборів, мит та ін. платежів, що їх стягують у встановленому порядку.

Податкова ставка — те саме, що податкова квота.

Податкове застереження — умова, яка встановлює, що кожна із сторін договору зобов’язана заплатити за свій рахунок усі належні податки та збори.

Податкове зобов’язання — зобов’язання сплатити певний податок.

Податкове планування — вибір між різними варіантами діяльності юридичної особи і розміщення її активів, спрямований на досягнення можливо низького рівня податкових зобов’язань, які виникають при цьому.

Податкове право — сукупність юридичних норм, які встановлюють види і порядок стягування податків.

Податкове правопорушення — протиправне порушення зобов’язань, прав і законних інтересів учасників податкових відносин.

Податкове регулювання — заходи непрямого впливу на економічні та соціальні процеси через зміну виду податків, податкових ставок тощо.

Податковий імунітет — звільнення від обов’язку сплачувати податки, надане окремим юридичним або фізичним особам відповідно до національного або міжнародного права.

Податковий кодекс — звід законодавчих актів про оподаткування, об’єднаних в один цілісний документ.

Податковий кредит — надання платникам податків кредиту у формі податкових пільг.

Податковий період — період часу, по закінченні якого визначається податкова база та нараховується сума податку, що підлягає сплаті.

Податкові агенти — особи, на яких покладені обов’язки по нарахуванню, утриманню з платників податків та перерахуванню податків.

Податкові канікули — встановлений законом термін, протягом якого група підприємств або фірм звільняється від сплати того чи іншого податку.

Податкові пільги — метод державного регулювання економіки і забезпечення соціального захисту окремих видів діяльності та груп населення.

Податкові притулки — невеликі держави та території, які проводять політику залучення фінансових капіталів з-за кордону через надання податкових та ін. пільг.

Податкові сертифікати — білети державної позики, що приносить підвищені проценти, якщо ці білети використовуються для сплати податків.

2) Який відає розподілом або контролює збирання податків.

Источник

Как пользоваться приложением «Мой налог». Инструкция для самозанятых

Чтобы стать самозанятым, достаточно иметь смартфон. Не придется идти в налоговую инспекцию, писать заявление и что-то платить. Для самозанятых работает мобильное приложение «Мой налог». Оно нужно тем, кто хочет и может использовать новый спецрежим «Налог на профессиональный доход».

Если вы еще не знаете, что это такое, почитайте наши статьи:

Закон о налоге на профессиональный доход вступил в силу 1 января 2019 года. Чтобы платить налог по льготным ставкам и работать без кассы, положено зарегистрироваться — для этого и нужны приложение «Мой налог» и личный кабинет самозанятого. Вот самая подробная инструкция, как всем этим пользоваться.

Регистрация через приложение «Мой налог»

Применять новый спецрежим «Налог на профессиональный доход» смогут только те, кто подаст заявление через приложение или веб-кабинет и получит подтверждение от налоговой. Никаких бумаг заполнять и относить в налоговую не нужно, все только через интернет.

Вот как зарегистрироваться через приложение «Мой налог».

Скачайте мобильное приложение. Оно доступно в Эпсторе и Гугл-плее. Не попадитесь мошенникам: в интернете уже есть приложения-подделки. Вот правильные ссылки от ФНС:

Выберите способ регистрации. Их два — по паспорту и через личный кабинет налогоплательщика. Для регистрации по паспорту нужен разворот вашего паспорта с фотографией и работающая камера на телефоне. Для регистрации через личный кабинет — ИНН и пароль, который дают в налоговой и который вы вводите для проверки имущественных налогов.

Укажите номер телефона. В ответ придет код подтверждения. То есть телефон должен быть реальный и к нему нужен доступ. Без кода номер не подтвердят и регистрации не будет.

Выберите регион. Налог на профессиональный доход действует только в четырех регионах: Москве, Московской и Калужской областях, Татарстане. Здесь учитывается не место жительства, а место ведения деятельности. Можно жить в Орле, а работать в Москве. Вы сами решаете, какой регион выбрать, но он должен быть только один.

Если пароля от личного кабинета у вас нет, а в налоговую за ним идти не хочется, можно зарегистрироваться по паспорту. Понадобится разворот с фотографией.

Вводить данные не придется, приложение будет само сканировать документы и заполнять заявление

Подтвердите регистрацию. Если вы согласны, то сейчас станете самозанятым. По крайней мере, получите доступ к функциям приложения: сможете отправлять чеки и следить за начислениями налога.

Еще нужно ввести пин для доступа. Дальше настраивайте вход по отпечатку пальца или фейс-айди — в зависимости от телефона. Но на работу приложения это уже не влияет.

Еще в приложении можно зарегистрироваться по учетной записи на госуслугах.

Иногда после регистрации появляется сообщение, что у вас тестовый доступ. Это значит, что налоговая проверяет данные. У нее на это есть шесть дней. Но чеки можно формировать и отправлять покупателям уже сейчас. Следите за статусом: если что-то пойдет не так, в регистрации могут и отказать.

Регистрация через веб-кабинет для самозанятых

На сайте nalog.ru есть личный кабинет налогоплательщика, о котором все и так знают. Но — внимание! — это не тот личный кабинет, через который регистрируются самозанятые. У них свой сервис и отдельный личный кабинет.

Вот правильная ссылка для доступа и регистрации: https://lknpd.nalog.ru/

Через веб-кабинет можно зарегистрироваться только по ИНН и паролю. По паспорту нельзя. Зато этот вариант подходит тем, у кого нет смартфона или кто не хочет скачивать приложение. Личный кабинет для спецрежима «Налог на профессиональный доход» доступен со стационарного компьютера, даже если у вас кнопочный телефон. Приложение «Мой налог» тут не пригодится.

При регистрации через сайт тоже нужно подтвердить номер телефона и выбрать регион.

Можно зарегистрироваться через приложение, а чеки отправлять через сайт — и наоборот. Когда вы стали самозанятым, то можно пользоваться любым сервисом. Информация о доходах тоже доступна везде.

В веб-кабинете доступна и регистрация по паролю от госуслуг. Если есть подтвержденная учетная запись, можно использовать ее для входа в личный кабинет. Но здесь нужно быть очень внимательным: при первой же авторизации таким способом произойдет автоматическая постановка на учет в качестве самозанятого.

Как сформировать и отправить чек

На каждое поступление от клиентов нужно сформировать чек. Как вы получили деньги, не имеет значения. На счет в банке, наличными или на карту — это ваше дело. Чек вы формируете сами.

Делать это нужно через приложение или на сайте.

Источник

До вычета НДФЛ как понять, какая сумма зарплаты будет получена на руки

В описаниях вакансий обычно указывают размер заработной платы либо «на руки», либо «до вычета НДФЛ». Во втором случае сумма зарплаты бывает больше. Как сравнить между собой два этих предложения?

По вакансии с указанием зарплаты до вычета НДФЛ как понять, сколько в итоге работник получит денег за свой труд и не получится ли так, что в итоге заработать получится меньше, чем на другой работе, где изначально сумма была ниже, но указывалась как “зарплата на руки”. Чтобы сделать правильный выбор, разберемся с вопросами начисления и выплаты зарплаты.

Что значит: до вычета НДФЛ

Величина зарплаты, которую сотрудник получает на руки, отличается от начисленного заработка на сумму исчисленного подоходного налога. Не имеет значения способ выплаты — перечислением или наличными через кассу.

Как предусматривает глава 23 Налогового кодекса Российской Федерации, до выдачи заработной платы каждый налоговый агент рассчитывает и удерживает сумму налога с каждого работника, а затем направляет эти суммы перечислением денежных средств со своего банковского счета в бюджет. Кроме того, предприятие еще и сдает отчетность по рассчитанному, удержанному и уплаченному им от лица сотрудников в бюджет НДФЛ по каждому сотруднику.

В целом можно сказать, что налоговая система освобождает наемных сотрудников от необходимости самостоятельно рассчитывать этот налог и вносить его на счет бюджета.Таким образом, если в описании вакансии указывается максимальная заработная плата — до вычета НДФЛ, работник получит сумму зарплаты после удержания налога.

Как посчитать зарплату “на руки” или как посчитать “чистую” зарплату

Самый простой способ узнать ее примерный размер – по формуле:

Эту формулу можно применять, если сотрудник не пользуется налоговыми вычетами и предприятие не предусматривает для него дополнительных неденежных бонусов. Коэффициент 0,87 учитывает сумму налога на доходы физических лиц, исходя из наиболее распространенной расчетной ставки 13%, которая будет удержана из заработной платы данного работника и впоследствии от его лица перенаправлена в бюджет самой организацией.

Например, когда предлагается «30 000 до вычета НДФЛ», то сумма к выдаче на руки будет только 26100 рублей:

30000 рублей * 0,87 = 26100 рублей.

Сумма НДФЛ в данном примере равна 3900 рублей (30000 рублей – 26100 рублей).

Здесь показан упрощенный способ расчета, который подходит, если требуется быстро прикинуть примерную сумму заработка на руки. Однако размер чистой зарплаты можно определить точнее при использовании классического алгоритма подсчета.

Правильный способ расчета суммы зарплаты к выдаче на руки заключается в первоначальном точном вычислении размера НДФЛ и последующем вычитании его суммы из величины начисленного вознаграждения за труд.

От правильности или ошибочности вычисления НДФЛ с зачетом всех положенных сотруднику налоговых вычетов может существенно измениться сумма зарплаты, которая попадет в карман работника. Если сумма начисленной зарплаты известна, то есть смысл самим посчитать налог и ожидаемый размер зарплаты к выдаче.

Как рассчитать НДФЛ и “чистую” зарплату самостоятельно

Последовательность расчета налога определяется главой 23 Налогового кодекса РФ и включает несколько этапов:

2. Определяется величина налоговых вычетов. Они объединены в несколько категорий, полное описание и условия применения приведены в главе 23 Налогового кодекса РФ:

2.1. Стандартные налоговые вычеты (подробнее в статье 218 НК).

2.2. Социальные налоговые вычеты (подробнее в статье 219 НК).

2.3. Имущественные налоговые вычеты (подробнее в статье 220 НК).

2.4. Профессиональные налоговые вычеты (подробнее в статье 222 НК).

Исходя из вышесказанного, для расчета суммы вычетов, необходимой для дальнейшего определения величины чистой зарплаты, целесообразно учитывать только два вида вычетов: стандартные и имущественные. Причина такого выбора заключается в том, что работник вправе потребовать их учета непосредственно у работодателя.

3. Определяется сумма налогооблагаемого дохода – это не только начисленная зарплата, но и прочие доходы от работодателя с учетом налоговых вычетов.

4. Рассчитывается величина налога – сумма налогооблагаемого дохода человека умножается на налоговую ставку. В стандартных случаях применяется ставка 13%. Более подробно применение ставок налога описано в статье 224 главы 23 Налогового кодекса РФ.

5. После того, как рассчитана ожидаемая сумма подоходного налога, можно точно рассчитать сумму чистой зарплаты по формуле:

Пример расчета чистой зарплаты:

Допустим, человек с одним ребенком 5 лет рассматривает вакансию, в которой оговаривается зарплата 40000р. до вычета НДФЛ, а также предоставление бесплатного питания и абонемент в бассейн. Он позвонил в отдел кадров и выяснил, что питание предоставляется на сумму 6000 рублей в месяц, абонемент на 2000 рублей в месяц.

Определим сумму чистой зарплаты:

Если бы расчет делался по упрощенной формуле, то результат составил бы 34800 рублей (40000 * 0,87), так как не учитывались бы иные доходы (питание, абонемент) и социальный налоговый вычет. Таким образом, упрощенный расчет (кстати, так считает любой онлайн – калькулятор зарплаты) позволяет быстро сравнить вакансии между собой, однако фактическая сумма зарплаты может существенно отличаться как большую, так и меньшую сторону.

Знание того, как проверить начисление зарплаты, пригодится и при сравнении вакансий, и во время работы – для контроля правильности расчетов бухгалтера.

Когда удержание НДФЛ является мошенничеством

Рассматривая вопрос о том, что значит зарплата до вычета НДФЛ, следует иметь в виду то, что подоходный налог на законных основаниях может удерживаться из зарплаты работника только налоговым агентом.

Таким агентом является работодатель, который действует в рамках существующих законов – в основном, это Гражданский, Трудовой и Налоговый кодекс РФ. Исключительно действуя в рамках закона, работодатель заключает с сотрудником письменный трудовой договор, оплачивает предусмотренные законом отпуска и больничные, уплачивает за работника взносы в фонды пенсионного, медицинского и социального страхования, обеспечивает рабочее место и охрану труда, а также удерживает и перечисляет в бюджет налог на доходы физических лиц.

В свою очередь, вакансии с указанием зарплаты на руки с высокой долей вероятности предусматривают использование частичной либо полной неофициальной оплаты труда, поэтому необходимо сразу уточнить у работодателя условия оформления трудовых отношений.

В том случае, если зарплата является неофициальной, или «черной», удержание НДФЛ с нее будет мошенничеством.

Фактически своими действиями по удержанию подоходного налога из зарплаты работодатель вводит сотрудника в заблуждение и просто обкрадывает, так как удержанные из заработной платы сотрудника суммы налога на доходы физических лиц не перечисляются в бюджет.

Одна из проблем, которые могут возникнуть у работника при попытках взыскать задержанную зарплату через суд – неуплаченный НДФЛ с ранее полученных сумм вознаграждения за труд. Поскольку работодатель – мошенник не перечислял налог в бюджет, то работнику придется либо уплачивать его самостоятельно, либо пытаться доказать фактическое удержание сумм налога работодателем – что крайне сложно при отсутствии документов о трудовых правоотношениях.

Вопрос – ответ:

Если известна зарплата на руки — как посчитать с налогом на доходы физических лиц?

Несложно узнать величину начисленной зарплаты, располагая данными о размере суммы оплаты труда, полученной на руки. Самый простой расчет — по формуле для налоговых резидентов РФ, получающих зарплату в рублях, без учета налоговых вычетов (если применяется ставка налога 13%):

Например, если чистая зарплата указана в размере 34800 рублей, то заработная плата до вычета НДФЛ составит 40000 рублей:
34800 рублей / 0,87 = 40000 рублей.

Когда есть вычеты, к итоговой величине нужно добавить сумму вычетов. Также следует помнить об иных видах налогооблагаемых доходов, которые также увеличивают сумму для расчета НДФЛ, не являясь, собственно, зарплатой (командировочные свыше установленного лимита, оплата питания, обучения и прочее).

Удерживаются алименты до НДФЛ или после?

Суть этого вопроса заключается в том, уменьшают ли алименты подоходный налог. К сожалению, прямо алименты не влияют на расчет налога, потому что рассчитываются от того дохода, который остается в распоряжении работника после удержания НДФЛ. Иначе говоря, на руки сотрудник получит лишь часть чистой зарплаты, поскольку из нее дополнительно вычтут алименты и перечислят на содержание ребенка.

Однако государство все же справедливо по отношению к родителю, уплачивающему алименты на содержание детей, так как предоставляет социальный налоговый вычет на каждого малолетнего иждивенца, независимо от факта расторжения брака. Поэтому, например, соответствующий вычет на ребенка отцу, платящему алименты, предоставляется в том же размере, что и матери.

Источник

ПОДАТКИ

ПОДАТКИ — обов’язкові платежі, що стягуються державою з фізичних і юридичних осіб у бюджет відповідного рівня в порядку і на умовах, визначених законодавством країни, з метою виконання її соціально-економічних, політичних, правових функцій. П. — частина національного доходу та фінансові відносини між державою й платниками П. Основними принципами оподаткування в сучасних умовах є: пропорційний характер П. (величина податкової ставки має відповідати рівню доходів); обов’язковість їх сплати платоспроможними фізичними та юридичними особами; зменшення кількості П.; зручність; економічність; гнучкість (необхідність пристосування податкової системи до умов розвитку економічного способу виробництва, передусім економічної політики); передбачуваність. У Законі України «Про систему оподаткування» принципами оподаткування названо: обов’язковість, стимулювання підприємницької діяльності, рівнозначність і пропорційність, рівність і недопущення податкової дискримінації, соціальну справедливість, стабільність, економічну обґрунтованість, рівномірність, єдиний підхід, компетенцію, доступність. Основні функції П. — фіскальна (фіск — державна скарбниця), регулювальна і стимулювальна. Фіскальна — збирання коштів з населення, підприємств і організацій (фізичних та юридичних осіб). Регулювальна — регулювання грошових доходів, процесу накопичення, перерозподілу значної частки національного доходу, співвідношення між попитом і пропозицією та інших макроекономічних величин, усього процесу суспільного відтворення. Виконання П. регулювальної функції водночас супроводжується контролем держави за оновленням основних фондів, за циклічним характером виробництва, за розвитком НТП та іншими процесами, що означає недоцільність виділення суто контрольної функції П. Стимулювальна функція П. полягає у впливі на інвестиційний процес (у разі зниження ставок оподаткування), у прискоренні темпів економічного зростання, підвищення платоспроможного попиту. Регулювальна та стимулювальна функції тісно пов’язані, тому виконання однієї з них може поєднуватися з процесом реалізації іншої. Водночас між ними існують відмінності, тому ці функції доцільно розмежовувати. Так, установлення високих податкових ставок на прибутки підприємства означає виконання однієї з розподільчих функцій, але не стимулює інвестиційного процесу. Зміст кожного П. складається з елементів П., до яких належать: суб’єкт (платник П.) — особа, яка згідно з законодавством зобов’язана здійснювати внесення до бюджету П.; об’єкт оподаткування — дохід або майно, з якого здійснюються відрахування і який є основою оподаткування; податкова ставка — ставка, за якою оподатковуються особисті доходи (насамперед заробітна плата), прибуток підприємств, додана вартість, нерухоме майно та інші об’єкти оподаткування, а також здійснюються відрахування до фонду соціального страхування та інших фондів. Розрізняють пропорційні податкові ставки (П. з незмінною ставкою, що не залежать від величини доходу і прямо пропорційні йому), прогресивні (П., ставка яких зростає зі збільшенням величини доходу, що оподатковується), регресивні (П., ставка яких знижується зі зростанням величини доходу, що оподатковується); податкові пільги — законодавчо закріплене повне або часткове звільнення фізичних і юридичних осіб від сплати П. та інших обов’язкових платежів. Надаються з метою стимулювання розвитку підприємництва й зацікавлення товаровиробників у випуску соціально необхідної продукції, захисту населення. Визначення, механізм надання та дії податкових пільг регламентуються законодавчими і нормативними актами держави. Сукупність принципів оподаткування, окремих видів П., відповідних суб’єктів та об’єктів оподаткування в їх взаємодії, підпорядкованих законам розвитку функціонування економічної системи, визначає податкову систему, складовими якої є комплекс взаємодії між прямими, непрямими та іншими П. Прямі П. — сукупність П., які залежать від розмірів доходу (у т.ч. прибутку) або майна, стягуються з фізичних і юридичних осіб, за винятком П. на споживання (на окремі види споживчих товарів і послуг, на додану вартість та ін.). Прикладами прямих П. є особистий П. на прибуток, на соціальне страхування, на прибуток підприємства, майновий, промислові П. Непрямі П. — П. на товари та послуги, які залежать від розмірів споживання, додаються до ціни товарів, послуг, виконаних робіт або включаються у тариф і сплачуються споживачами. В сучасних умовах непрямі П. — П. на покупки, на продаж, П. на додану вартість, акцизи, мита та ін. Найважливіший з них — специфічні акцизи, якими оподатковуються окремі види товарів і послуг (алкогольні напої, тютюнові вироби, бензин для автомобілів тощо) та універсальні акцизи, якими оподатковується валовий обіг промислових чи комерційних підприємств. Найпоширеніша форма універсального акцизу — П. на додану вартість. Специфічні акцизи та П. на додану вартість формують до 90% загальної суми непрямих П. Залежно від бюджету, до якого надходять П., розрізняють: загальнодержавні обов’язкові П. та збори (центральні) та місцеві П. та збори. Загальнодержавні обов’язкові П. — П. та платежі, що надходять до Державного бюджету. Переважно на державні (центральні) органи влади покладено оборону країни, зовнішні зв’язки, повітряне сполучення, валютно-кредитне регулювання, розвиток фундаментальних наукових досліджень, соціальне забезпечення, стимулювання економічного розвитку. Джерело центральних бюджетів — П. з доходів фізичних осіб, П. на прибуток підприємств, ПДВ (П., що нараховується прямо пропорційно до величини новоствореної вартості, сплачується на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг. Платниками ПДВ є суб’єкти підприємницької діяльності, а об’єктами оподаткування — обороти з реалізації товарів, робіт, послуг), акциз, митні збори, П. на соціальне страхування (П. з фізичних та юридичних осіб, які спрямовуються на фінансування соціальних програм), пенсійне страхування, страхування від безробіття тощо. П. місцеві — П., що надходять до місцевих бюджетів від юридичних та фізичних осіб, які отримують доходи, мають майно і продають товари та надають послуги на території певної адміністративної одиниці. Стягують їх на підставі національного законодавства і рішень місцевих органів влади. Співвідношення між центральними й місцевими П. залежить від розподілу соціально-економічних функцій між різними ланками державної влади. На місцеві бюджети покладено функцію розвитку комунального господарства, будівництво окремих об’єктів економічної та соціальної інфраструктури. Джерело місцевих бюджетів — майновий П., окремі акцизи, місцевий особистий прибутковий П., промисловий П., різні види зборів (П. на собак, полювання та ін.). Однак місцеві органи влади, як правило, не наділені правом запроваджувати місцеві П., тому майже всі види таких П. затверджуються центральними органами влади.

Бухгалтерський облік та звітність в Україні / За ред. С.Ф. Голови. — Дніпропетровськ, 2000; ЕЕ: У 3 т. — К.–Тернопіль, 2000; Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV; Положение (стандарт) бухгалтерского учета 17 «Налог на прибыль»; Чабанова Н.В., Василенко Ю.А. Бухгалтерский финансовый учет. — К., 2003.

Грошові виплати на користь держави, які мають обов’язковий, загальний, незворотний та невідшкодовуваний характер; порядок стягнення п. визначають нормативні акти, що регулюють умови, розміри та терміни виплат.

Источник