дуже сумно що ви так далеко живите
Стихи для детей с переводом на украинский
(Перевод на украинский язык Людмилы Асмоловой).
Синичка желтогрудая
Звенит пустой посудою –
В кормушке нет зерна…
…Насыплю ей пшена.
СИНИЧКА
Нема зерна у годівничці!
Так їсти хочеться синичці!
Так змерзла пташечка моя!
…Побільш насиплю їй пшона.
Ц Ы П Л Е Н О Ч Е К ( КУРЧА)
Наседка закудахтала –
Цыпленочек пропал…
…А он сидел под травкою
И сладко-сладко спал.
К У Р Ч А
Ой, квочка заквохтала!
– Курча моє пропало!
– Те ж сидячі під травкою
Так солоденько спало.
Р Ы Б А К
Окунь плавает в реке,
Удочка в моей руке,
На крючок надет червяк.
…А я маленький рыбак.
РИБАЛКА
В річці рибка окуньок,
У руці моїй сачок,
Вудлище, як палка.
…Я малий рибалка.
Д Р А К О Н Ч И К
А я маленький дракончик
Есть на шапочке помпончик,
У меня богатства мира.
…Все дракончики банкиры.
Хрюшки, как дети, все любят поспать,
Любят они по садочку гулять,
Любят они пяточком покопать,
Острым копытцем о дверь постучать.
Вот они милые свинки: «Хрю-хрю!»
…Розовых хрюшек я очень люблю!
Свинки, мов діти так люблять поспати!
Люблять вони по садочку гуляти!
Носиком люблять земельку порити!
…Як мені свинок малих не любити!
У уточек мягкие крылья,
У уточек нежное брюшко,
Их любит девчонка София,
Их любит мальчишка Илюшка.
Какая веселая доля!
Какое пушистое брюшко!
Какая счастливая Соня,
Что счастлив братишка Илюшка!
У качечок пухнастенькі крила,
У качечок ніжненька грудка,
Їх люблять маленька Софійка,
Її брат малятко Андрійка.
У діток щаслива доля!
Щасливі Ілля и Соня,
…Андрійко качок не боїться,
Вони ж е домашня птиця.
Наша Соня спать не любит,
Утром всех она разбудит,
Станет коврик выбивать,
Застилать свою кровать.
Приведет весь дом в порядок,
Выдернет сорняк из грядок.
Соня Солнышком сияет.
Соня МАМЕ помогает.
Спати Сонечка не любить,
Ранком всіх вона розбудить,
Стане килим вибивати,
Ліжко гарно застеляти.
В хати наведе порядок,
Будяки зірве зі грядок.
…Соня сонечком сіяє!
…С радістю допомагає.
Розочкой алой Катюша цветет,
Всюду с собою веселье несет,
Книги читает и песни поет,
Доброю девочкой Катя живет.
Любит Катюша бабусю свою:
— Бабушка, песню тебе я спою.
Как хороша Украина моя!
Как зелены и прекрасны поля!
Желтая осень! Вся в белом весна!
…Умная Катя! И ОЧЕНЬ честна!
Добрая Катя! И ОЧЕНЬ умна.
Славная девочка Катя моя!
С Ч А С Т Ь Е
Яркая косыночка,
Девочка тростиночка
Парню улыбается –
Светлячки-глаза.
А сама так светится,
Будто изумрудная,
На плече у девочки
Русая коса.
Вот ромашка белая –
Счастье нагадается,
Заискрился весело
Бриллиант росы,
А с ресниц девчоночьих,
Видимо, от радости,
Катится хрустальная
Капелька слезы.
Світленька хустиночка,
Дівчинка – зориночка,
Хлопцю посміхається.
…Боса по росі!
А сама так світиться,
Мов перлинка міниться,
Стрічка переливчаста
В русої косі.
Ось ромашки – квіточці!
…Щастя нагадається!
Заіскрився весело
Ізумруд роси.
А по щічках дівчинки,
( то ж, мабуть, від радості)
Кришталева котиться
Крапелька сльозИ.
У Ч И Т Е Л Ь Н И Ц Е
Ничего совсем не знала
Я – ни буквы, ни слова.
Не читала, не писала,
Будто крот слепой жила.
— Вы мои открыли глазки!
Напишу о Вас я сказки.
Нічогісінько не знала,
Мовби кріт сліпий жила:
Не читала, не писала,
Бо була зовсім мала.
Очі Ви мої відкрили,
Відростили мої крила.
…Дякую за вашу ласку.
…Напишу о Вас я казку.
Дождик! Дождичек грибной!
Капай! Капай! – песни пой.
…Чтобы листья зеленели,
Фрукты, овощи созрели,
Почва влагой напивалась,
Солнце в лужицах смеялось.
Ах ты, дождичек, мой друг!
Сколько радости вокруг!
Дождик! Дождичек родной!
Весь в грязи иду домой!
Сапоги не буду мыть!
Не устал, чтоб дождик лить!
Дощик! Дощичок стрибай!
Та земельку поливай!
Щоб пшеничка зеленіла!
Красне яблучко поспіло!
Абрикосі наливались!
…И хлоп’ятам все дісталось!
Додавай усім снаги!
Скільки щастя навкруги!
Дощик! Дощичок, стрункий!
Всі в грязюці чобітки!
…Чобітки не стану мити,
Не стихав щоб дощик лити!
Ой, поважний наш директор!
У костюмі, з ним портфель.
Пролетіло швидко літо,
Завтра в школу! – перший день.
Буду вчитися я гарно,
Щоби все про все пізнать.
Щоб життя пройшло не марно.
…Щоб директором теж стать.
Кая я узнаю объёмы посуды?
И расстоянье отсюда досюда?
Как я узнаю, сколь весит пирог?
Чем мне отдать свой копеечный долг?
Как я монеты свои сосчитаю?
…О, математику я уважаю!
З нею я розмірі можу всі знати,
Цифрі до цифри я можу додати,
Скільки затягне на вагах пиріг,
З нею відміряю відстань доріг.
Зможу борги копійчані віддати,
Всі негаразді поможе владнати,
З нею я зможу життя покохати.
…О, математика! – ходимо до хати.
Слово мягкое такое,
Будто облака пушок.
Тайны атома откроет,
Формул целый в ней мешок.
Объяснит строенье соли,
Чем загадочен уран.
…Учи химию, мой милый!
…Не сказали, чтоб – болван.
Складнощі розкриє враз,
Таємниці всі розвіє.
Золото яке у нас?
Що ж таке вода? Повітря?
…Формул повний в ній лантух!
…Хімія! – наш кращий друг.
ОТКУДА ПЕЧЕНЬЕ НА НАШЕМ СТОЛЕ?
Сяйне зоря із піднебесся,
І соловейко заспіва,
Росії він затягне пісню,
До неї в нас любов жива.
Російське вільнеє роздолля!
Багата на врожай земля!
О, хлібодарна щедра доля!
…Все це Вітчизнонька моя!
Благоухание России
Из нежных веточек берез,
Из необъятной мглы и сини,
Из ясных глаз, из ярких звёзд.
Благоухание России
Из жёлтых спелых колосков,
Что хлебный дух вокруг разлили…
…От изобилия цветов.
От васильков, полыней горьких,
От чабреца и медуниц,
От сёл, разбросанных по взгоркам,
От добродушных русских лиц.
Благоухание России
От плодородности её.
…Любовь к ней будто бы вонзили
Мне в сердце русское моё!
Р О С І Я
Духмяні запахи Росії
З березових гнучких гілок,
З роздолля сонця, мли и сині,
З очей яскравих і зірок.
Духмяні запахи Росії
Від моря жовтого пшениць,
Де вітер хлібний дух розвіяв,
Від селищ, і від гарних міст.
Духмяність запахам Росії
Земля родюча придає,
Любов до неї палко гріє
Російське серденько моє!
Р У С С К И Й Я З Ы К
Р О С І Ї С К А М О В А
Мова російська ти жолудем стиглим,
Сяєш! Не скиглиш и звуки не рвеш.
Стрімко зринаєш ти лебедем білим.
Ти у польоті нестримнім живеш.
Мова напрочуд гучна і наївна,
Рівних немає по силі души,
Наспів ліричній, тонкий, переливний;
Суворий та гнівний – не терпить брехні.
Мова російська! – Прозоре джерельце!
В озеро горне латаття своє.
Прадідів мовлення в нашому серці.
…Чиста криниця! – напитись дає.
ВЕСНА!
Завтра перший день весні!
Як радіє сонце!
Гріє все воно сильніше,
Та глядить в віконце.
Вишня у вікна стоїть,
Бруньки набухають,
Вишня скоро розцвіте,
Квіточки заграють.
В О Р О Б Е Й
Ты чирикай воробей!
Прыгай ты по лужам!
И сапожек не жалей –
Не вернуться стужам.
. В поле вышел хлебороб!
Он пшеничку сеет.
Не ругает воробья,
Что петь не умеет.
Цвіринчи, горобчик, мій,
Плюхайся в калюжах,
Чобіточок не жалій,
Мій веселій друже.
В поле вийшов хлібороб,
Він пшеничку сіє.
Він не сварить горобця.
… Співати не вміє.
П О Д С Н Е Ж Н И К
Синенький подснежник! –
Прячусь я в листве.
Солнышко пригреет,
Даст дорогу мне.
Буду улыбаться,
Пахнуть и цвести.
. Разольюсь лазурью.
Глаз не отвести.
Пролісок маленький, схований в листві,
Сонечко пригріє, уклонюсь весні.
Буду посміхатись, пахнути, цвісти,
…Розіллюсь смарагдом, погляд не звести!
М А М Е
Солнца лучик на окне! –
Мама мир открыла мне:
Быстро бегать я могу!
Рвать ромашки на лугу!
Свежим воздухом дышу!
. Помочь Мамочке спешу
Мама! – добрая моя.
Я – помощница твоя!
Сонця промінь на вікні,
Мама світ дала мені!
…Швидко бігати я можу,
Мами рідній допоможу.
– Мамо! – любенька моя.
Помічниця я твоя!
ЗДРАСТУЙ ОСІНЬ! ЗДРАСТУЙ ШКОЛА!
Ой, яке ж то довге літо!
Вересневих днів я жду,
Час летить яскравим світлом,
Й зникає на льоту.
Здрастуй школа, – мій учитель!
Здрастуй, Петрик! Та Івась!
Школа байдиків не любить.
…Працювати учить нас.
Котик хочет в 1-й класс!
Я ему рюкзак припас.
Положил в него тетрадь,
Чтоб учился кот писать.
Чтоб учился он считать.
Чтоб учился он читать.
…Хочет кот учёным стать.
Котик хоче в перший клас,
Я йому рюкзак припас,
Не забув і зошит дати,
Щоби вчився кіт писати.
Книги щоб умів читати,
Гроші вчився рахувати.
…Хоче кіт мій вченим стати!
На опушках, на пригорках
Веселилась осень звонко!
Эхом счастья отзывалась,
В позолоту наряжалась.
Ткала яркие одежды,
Чтобы сбылись все надежды.
А надежды удалые,
Как листочки золотые,
Трепетали, отрывались,
Вновь весною возвращались.
Дзвінко осінь святкувала!
Відгуком вона лунала!
Одяг свій яскравий ткала!
Позолоту наряджала!
О, щасливі ті надії!
Вмісті з осінню дзвонили!
Мов би кулі улітали.
…А весною відростали.
Гаю плащик золотий,
І барвиста ковдра листя,
Хвилею у день ясній
Заблищала осінь в Місті.
Підрум’янила боки
Яблук стиглих, груш духмяних,
Одімкнула скринь замки
Повні хусточок багряних.
…Гомін птахів, вітру свист,
Поспішають в вирій зграї.
…Розстилається батист
По чугуївському краю.
О С Е Н Ь В П Я Т Н И Ц К О М
ОСІНЬ В ПЯТНИЦЬКІМ
Ах, зима! Яке ж це диво!
Квіти із сніжинок скрізь!
Все біленьке і красиво!
…Дім гарнесенько умивсь.
На деревах шапки снігу,
А на стріхах – ковпаки,
Переливи льоду світла
Так величні і пружки.
Танцюристками сніжинки,
Вальс і танго і фокстрот.
Ах, чудові скрізь малюнки!
Ах, веселий хоровод!
Деревьев белые накидки,
Как будто платья из парчи,
В узорах лёгкие снежинки,
И света нежные лучи.
Из снега мягкая перинка
И дымка спящих облаков,
А Новый Год весь в серпантине,
К нам в каждый дом войти готов.
СТИХИ К НОВОГОДНИМ МАСКАМ
П І В Н И К
Маю гребень! Маю шпорі!
Я закінчу усі спори.
Правду я завжди люблю,
А образі не терплю.
У курчат – трава, пшоно
Курки люблять їсть зерно.
Гарний я хазяїн!
Рота не роззявив!
КОРОВКА
Я счастливая корова,
Нахожусь зимой я дома,
Друг-хозяин корм припас,
Молоко даю для вас.
Из него творог и сливки,
Шоколадные начинки,
Шоколадки, сыр, кефир,
На себе держу я мир.
Торт не сделать без меня,
Наслаждаюсь вас кормя.
Мой сынок телёнок Боря,
Вас придёт поздравить вскоре.
Новый год! Новый год!
Время двигает вперёд!
С О Б А К А
Хай кажуть всі, що доленька собача,
Що я гарчу, як справжній пустобрех.
Господар – друг! – він знає мою вдачу,
Бо ворогів я розгоню усіх.
Омріяну ховаю я проблему,
Як відірватись, зникнути підчас,
А потім знов вернутися по сліду –
Лизнуть господаря й від радості скавчать.
О, Рік Новій! Приємна ця забава!
У місці кість, а мьяса не дають,
О, Рік Новий! Добру и праці Слава!
Усім гостям – собачий мій салют!
ЁЖИК
Защищает от зверья
Шуба острая моя.
Я ношу на ней еду,
И в избу свою кладу.
С Новым годом, детвора!
Танцевать давно пора!
Ї Ж А К
Захищають від звірини
Шубки гострої голчини.
Їжу я на ній несу,
Їжу добру запасу.
…З Святом я вітаю вас!
…Танцювати дітям час!
УТОЧКА
Ходит утка по болоту,
Вышла утка на работу:
Там комарик, там пиявка –
Всё сгодится для подарка.
У неё растут утята! –
Мама счастлива! Богата!
…Нет счастливее утят!
С мамой жить они хотят!
Ходить качка по болоту,
Вийшла качка на роботу:
Ось комарик, – сині крильця.
…Для даруночка згодиться.
Качку-маму ждуть качата,
Мама дітками багата.
…Каченята лапки мочать,
Жити с матінкою хочуть.
Кличе Новій рік Оринка,
Щоб прийшла до нас ялинка,
Дід мороз ї Снігуронька,
З ним новенька шубонька.
Подарунки ї цукерки
Під ялинку кладуть діткам.
А ялинка все ховає.
…В свято двері відчиняє.
Дерев всі в блискавках накидки,
Немов би шати із парчі,
Скрізь візерунки із сніжинок,
І маскарадні скрізь плащі.
М’якенька снігова перинка
Й хмаринок легких сизий дим.
…Новенький рік із серпантином
Зайти готовий в кожний дім.
Новій рік! – Подаруйте дарунок!
З снігу, сонця, й блискучих зорин,
Положить і промінчик в пакунок,
Щоб до гарних рік вів перемін.
Щоб було нам солодко ї тепло,
Щоб хліб-сіль назавжди на столах,
Щоб родині служили ми вірно,
Та усмішки не згасли в вустах!
О, эта тёплая постель!
О, эта бархатная нега!
Когда за окнами метель
Из ветра, холода, и снега.
Шуршит в саду кленовый лист,
Летит он, растопырив пальцы.
И слышен ветра стон и свист.
…Бродяги! – вечного скитальца.
ЗАМЕТІЛЬ
І шерхотить засохлий лист,
Летить він – розщіпірив пальці;
Я чую вітру стогін й свист – гульвіси,
Вічного скитальця.
Навкруг гуляє заметіль,
Лягла пухнаста ковдра снігу.
…А я лежу, пухка постіль.
Тепла я поважаю нігу.
Свежий ветер будто лимонад!
День морозный пахнет сеном пряным!
У природы праздничный наряд.
У людей – бесплатные румяна.
Свежестью пьянящая зима
В платье белом, будто бы невеста,
Хрупкими снежинками звеня,
Всё вокруг начистила до блеска.
Свіжий вітер, мовби лимонад!
День морозний пахне сіном тьмяним!
У природи вихідний наряд,
Безкоштовні у людей рум,яна.
Свіжістю п’янить усіх зима,
В платті, ніби наречена, білім;
Пурхає сніжинками в гілля.
…Розстилає по доріжці килим.
В МЕТЕЛЬ
О, эта тёплая постель!
О, эта бархатная нега!
Когда за окнами метель
Из ветра, холода, и снега.
Шуршит в саду кленовый лист,
Летит он, растопырив пальцы.
И слышен ветра стон и свист.
…Бродяги! – вечного скитальца.
ЗАМЕТІЛЬ
І шерхотить засохлий лист,
Летить він – розщіпірив пальці;
Я чую вітру стогін й свист – гульвіси,
Вічного скитальця.
Навкруг гуляє заметіль,
Лягла пухнаста ковдра снігу.
…А я лежу, пухка постіль.
Тепла я поважаю нігу.
Какое белое молчанье
Зима торжественно хранит!
Одета в лунное сиянье
Безмолвная Россия – спит.
А ночь таинственно и тихо
Течёт свозь пальцы бытия.
…Зима! – искуссная ткачиха!
…Нарядна Родина моя!
Урочисто зима зберігає
Сніжно-біле пухнасте мовчання,
В сяйво місячне простір вдягає,
Перед тихим яскравим світанням.
Ніч в таємних іскристих скрижалях
Протікає скрізь пальці буття,
А матуся Зима мовби ткаля,
Новий день наряджає в життя.
Стихи на украинском языке. Сборник
Якось влітку, на світанку,
Заглянув в сусідній сад,
Там смуглянка-молдаванка
Обриває виноград.
Червонію та бліднію,
Мовить я не знаю як..
Вітер тихо навіває:
Не губи себе козак
Клен зелений, лист різьблений,
Я закоханий в дівча,
Клен зелений, лист різьблений,
Це в душі горить свіча.
Клен зелений, лист різьблений,
Я закоханий в дівча,
Клен зелений, лист різьблений,
Це в душі горить свіча.
З хлопцями так вже в лісі сталося:
По дорозі шли, спотикалися.
Дивляться – в ямі чоловік сидить,
Усім братам людина говорить:
Молодший виконав свій борг братам:
— Шматок від щастя я подарую Вам.
В гості до братів він заявився,
З ними Щастям Саня поділився.
.
Нині рано партизани
Всі збираються в загін.
Найсильнішим ураганом
В бій підемо як один.
Клен зелений, лист різьблений,
Я закоханий в дівча,
Клен зелений, лист різьблений,
Це в душі горить свіча.
Клен зелений, лист різьблений,
Я закоханий в дівча,
Клен зелений, лист різьблений,
Це в душі горить свіча.
Клен зелений, лист різьблений,
Я закоханий в дівча,
Клен зелений, лист різьблений,
Це в душі горить свіча.
Клен зелений, лист різьблений,
Я закоханий в дівча,
Клен зелений, лист різьблений,
Це в душі горить свіча.
.
Два береги.
Тут пташки пісень не співають,
Тут Батьківщина встала враз.
Тут разом нас усіх вбивають,
Вітчизни тут лишають нас.
В війні лише одна дорога,
Коли над Батківщиной дим,
Потрібна нам лиш перемога,
Ми за ціной не постоїм,
Ми за ціной не постоїм.
Чекає нас вогонь смертельний
І все ж безсилий цей вогонь,
Геть, сумніви, йде в ніч окремий
Морський десантний батальйон,
Морський десантний батальйон.
Лиш згасне бій кровавий всюду,
І інший нам дадуть наказ,
Тут листоноша з’їде з глузду,
Шукаючи в окопах нас.
Чекає нас вогонь смертельний
І все ж безсилий цей вогонь,
Геть, сумніви, йде в ніч окремий
Морський десантний батальйон,
Морський десантний батальйон.
Чекає нас вогонь смертельний
І все ж безсилий цей вогонь,
Геть, сумніви, йде в ніч окремий
Морський десантний батальйон,
Морський десантний батальйон.
.
Ми з Росією один народ!
В Київ мій прийшли фашисты,
Захопили гади владу.
В крісла сіли ці нацисти
І створили нову раду.
Вбивають маленьких дітей,
Батька вбили і бабусю,
І справа тут не до ідей,
Смерть, куди не обернуся.
Вам Росія, як хвороба,
Треба вам людей лякати.
Бо всі люди вам худоба,
Люд потрібно вам знищати.
Божої лякайтесь кари,
Для всіх людей ви, як осот.
Нічого не вийде з свари –
Ми з Росією один народ!
.
Малювали ми суницю.
В темряві височінь блакитна,
У сутінку Московскі вікна.
Тут кращі друзі оселились,
Їх вікна сяйвом засвітились.
Дихання в грудях не ховаю,
Їх гостем бути я бажаю.
У вікна в млу нічну вдивляюсь,
Зайти я к друзям намагаюсь.
Пізнати їх бажаю мрії,
Дізнатись про усі їх дії,
Та зберегти московське світло,
Я мрію, щоб у мене вийшло.
Своєю звуть красою вікна,
В них сяє далечінь блакитна.
Шасливе світло зберігая,
Гостей з повагой зустрічая.
Прийду я як вколишні роки,
Ти під вікном почуєш кроки
Я поспішаю швидше к вікнам,
Посміхаються це вікна нам.
Вони побачення з дитинством,
Мої пробачення з безчинством.
І дивляться як люди в очі,
Приймають всіх людей охоче.
Милуюсь ними вечорами,
Вони милуються всі нами.
Пройде любов до нас з роками,
Пишаються лиш москвичами.
Шанує їх народ московський,
Як світло зірочек кремлівських.
Їх я особою кохаю,
Ясніше вікон не буває.
…
Моя Москва.
Мандрував я немало у світі,
Жив в землянці, в окопах, в тайзі.
Я живцем був похований двічі,
Знав розлуку, кохав у тузі.
На землі сяєш ти, як зірниця,
Кожний раз я співаю слова:
Хай живе моє місто столиця,
Золота моя рідна Москва!
Я кохаю мосты над Москвою,
Я люблю підмосковні гаї,
Я кохаю Червоную площу,
Де кремлівських годин чуєм бій.
У містах і далеких станицях,
Про тебе не змовкають слова:
Хай живе моє місто столиця
Золота моя рідна Москва!
Пам’ятаєм сувору мы осінь:
Скрегіт танків і відблиск вогню,
Поселились в сердцях двадцять вісім,
Твоїх вірних хоробрых синів.
Ворогам не добитись ніколи,
Щоб схилилась твоя голова
Сяє щастья у небі навколи
Золота моя рідна Москва!
Хай живе моє місто столиця,
Золота моя рідна Москва!
Хай живе моє місто столиця
Золота моя рідна Москва!
…
Вітчизна почалась від чого?
Вітчизна почалась від чого?
З малюнка в шкільним букварі
І з доброго вірного друга,
Який у сусіднім дворі.
Можливо початок в садочку
З чудової пісні шпаків.
Та з рідного в хаті куточка,
Де мати ласкала синів.
Вітчизна почалась від чого.
1968 год.
…
Є тільки мить.
Десь далеко у світі,
Там, де завжди мороз,
Труться взимку ведмеді
О землі нашій вісь.
Щоб уранці раненько
Розмовляя серця.
Всі казали б рідненька,
Диво дівчина ця.
За теплою зливою
Зробити два кроки.
Лише парам щасливим
Бажали би роки.
Вам блискають зірниці,
Будуть струмки дзвоніть,
І туман клубочитись,
Як біленький, ведмідь.
…
Підросли ми сьогодні на рік.
По життю ми підемо увдвох,
Там сяє зірниця яскраво.
І як пам’ять дитинства про борг,
Літає пух вліво, управо.
Літає як сніг, він літає,
І щастя людям доставляє.
Приспів.
Наша злість є справа благородна,
Скипає хвилєю в грудях.
Знову піднялась війна народна,
Не покидає Київ страх.
Приспів.
Наша злість є справа благородна,
Скипає хвилєю в грудях.
Знову піднялась війна народна,
Не покидає Київ страх.
Ми згубимо усіх душителів,
Ідеї їх божевільні їх.
Усіх насильників, грабіжників
Усіх мучителів своїх!
Приспів.
Наша злість є справа благородна,
Скипає хвилєю в грудях.
Знову піднялась війна народна,
Не покидає Київ страх.
Приспів.
Наша злість є справа благородна,
Скипає хвилєю в грудях.
Знову піднялась війна народна,
Не покидає Київ страх.
Гнилій усій нацистській нечисті
Ми заженемо кулю в лоб.
До ворогів нема в нас ніжності,
Бо українець не холоп.
Приспів.
Наша злість є справа благородна,
Скипає хвилєю в грудях.
Знову піднялась війна народна,
Не покидає Київ страх.
Підем всією битись силою
За людей стоїм душою
За землю нашу рідну, милую
І за наш народ великий!
Встала вся країна величезна
І піднялась на смертний бій.
З нацистами нікчемними
З усієй проклятою ордою!
…
Додому шлях мною не забутий
З братами що у лісі сталося:
Шли по дорозі, спотикалися.
Дивляться – в ямі чоловік сидить,
Усім братам людина говорить:
Ніхто ніколи не забуде,
Атаки безперервні німців.
Повинен кожен захищати,
Країну нашу від фашистів.
Над нами «мессери» кружляли,
І наче вдень, їх було видно.
Міцніше тільки ми дружили
Нам дорогА Вітчизна рідна.
На бЭзымэнний высотИ.
Приспів.
Нехай людей лють благородна,
Як хвиля в морі закипа.
У світі йде війна народна,
Ми перемоги не приспа.
Приспів.
Нехай людей лють благородна,
Як хвиля в морі закипа.
У світі йде війна народна,
Ми перемоги не приспа.
Не сміють всі німецькі крила,
Вітчизну нашу знищувать.
Піднялась вся велика сила,
Щоб Батьківщину захищать.
Приспів.
Нехай людей лють благородна,
Як хвиля в морі закипа.
У світі йде війна народна,
Ми перемоги не приспа.
Приспів.
Нехай людей лють благородна,
Як хвиля в морі закипа.
У світі йде війна народна,
Ми перемоги не приспа.
…
Марш захистників Москви.
Дорівнюють на марші взводи,
Гуде під німцями земля,
Столиця ззаді. Всі заводи,
Червоні зірочки Кремля.
Своїми сильними руками
Відбудували ми Москву.
За кожен в ній розбитий камінь,
Спитаєм з ворога ціну.
В своїх земних будинках друзі,
Замкнулись всі в своєму колі.
Свою шукають люди долю,
Бажають вирватись на волю.
Ні сна нема, нема і вдиху,
І в небі зовсім стало тихо.
Шукаю я козирні масті
На небесі чекаю щастя.
Життя воно, як каруселі,
Кида і підніма до стелі,
Під передзвін церковний гучний
Знайду я шлях багатозвучный.
Дзвін скла стікає до серденька,
Співає радістю, як ненька.
Виблискує красою в небі,
Відповіда життя потребі.
Життя мене зустріне плачем,
Я щось у цьому світі значу.
Біды не чую, не встрічаю,
Обійми долі відчиняю.
Мені б побачить ті би двері,
В життя в раю мені б повірить.
Не хочу іншої я долі,
Бажаю жити я на волі.
Кому пред’явлений рахунок,
На все в житті є розрахунок.
Малинові церковні дзвони,
Кутя, свіча біля ікони,
Мить створення перед очами,
Ми втрати проводжаєм самі.
Життя в тунелі гасне світло,
І втрата близьким очевидна.
Нам з сірників тягнути долю,
Щоб вирватись в житті на волю.
Вмить головним в житті, щоб стати,
Та в скриню мрію не ховати.
…
Крутиться, вертиться куля блакитна.
Я бачу світло у вікні,
Воно мене веде до хати.
Дитинства згадую я дні,
Сім’я в ній жила небагато.
Біда не снилася нам в сні
Ми завжди мріяли про щастя.
Не бачилось тоді мені,
Коли в ній виникло нещастя.\
Приспів:
Пообіцяй, батько мені,
Не підсипай дрова в полум’я.
Згориш в горілці як в вогні,
Своє забудеш навіть ім’я.
Слова на вітер не кидай,
Не відшукаєш їх ти в імлі.
Мені, татусю обіцяй,
Що кинеш виклик ти темряві.
Приспів:
Пообіцяй, батько мені,
Не підсипай дрова в полум’я.
Згориш в горілці як в вогні,
Своє забудеш навіть ім’я.
Слова на вітер не кидай,
Не відшукаєш їх ти в імлі.
Мені, татусю ообіцяй,
Що кинеш виклик ти темряві.
Текст на украинском языке написанный русскими буквами:
Заглавные гласные обозначают ударные слоги.
ПообицЯй, батькО мэнИ.
Я бАчу свИтло у викнИ,
ВонО мэнЭ вэдЭ до хАти.
ДытЫнства згАдую я днИ,
СимьЯ в ний жЫла нэбаГато. (Буква Г звучит глухо)
БидА нэ снЫлася нам в снИ
Мы зАвжды мрИялы про щастя.
Нэ бАчылось тодИ мэнИ,
КолЫ в ний вЫныкло нэщастя.
ПообицЯй, батькО мэнИ.
Нэ пИдсыпай дрова в полУмья.
ЗГорЫш в горИлци як в воГнИ, (Г большие глухие)
СвоЕ забУдэш навИть Имья.
СловА на вИтэр нэ кыдАй,
Нэ вИдшукаеш Их в Имли.
МэнИ, татУсю обицЯй,
Що кЫнэш вЫклык ты тэмрЯви.
Приспів:
ПообицЯй, батькО мэнИ.
Нэ пИдсыпай дрова в полУмья.
ЗГорЫш в горИлци як в воГнИ, (Г большие глухие)
СвоЕ забУдэш навИть Имья.
СловА на вИтэр нэ кыдАй,
Нэ вИдшукаеш Их в Имли.
МэнИ, татУсю обицЯй,
Що кЫнэш вЫклык ты тэмрЯви.
…
Зимовий романс.
Чекаю, вийдеш ти назустріч,
Своє мені сказати да.
Кохання мого ти предтеча,
Кудись сховалась суєта.
Почну тоді я жити знову,
Бажаю лиш тебе кохаты.
Я вірую твоєму слову,
В одній я мрію жити хаті.
В ногах струмує плед сніговий,
Розбушувався снігопад.
Сьогодні день зовсім суворий,
Біді моїй сніг ніби рад.
А місто наше засинає,
Я чую: ти не глянеш в слід.
В житті кохана все буває:
Біда сьогодні мій сусід.
…
Два у речки берега.
Ніч була зі зливами,
Вся трава в росі,
Лиш мені «щасливий»
Говорили всі.
Я живу в це з вірою:
Днів нема сумних.
Два у річки береги,
Є вода між них.
Два у річки береги
Є вода між них.
НИч була зи злЫвамы,
Вся травА в росИ,
ЛЫш менИ «щаслЫвый»
ГоворЫлы всИ. (Буква Г поизносится глухо).
Я жывУ в цэ з вИрою:
ДнИв нэмА сумнЫх.
Два у рИчкы бЭрэгы, (Буква Г поизносится глухо).
Е водА миж нЫх.
Був свитАнок, нИч булА,
Нэмов тИнь крылА
В мЭнэ дИвчыны нэмА,
ДУмка в мЭнэ лыш однА!
Я в кохАння з вИрою:
ДнИв нэмА сумнЫх.
Два у рИчкы бЭрэгы, (Буква Г поизносится глухо).
Е водА миж нЫх.
Два у рИчкы бЭрэгы, (Буква Г поизносится глухо).
Е водА миж нЫх.
…
Пісня про Москву.
Мандрувала немало у світі,
Жила в землянці і в тайзі.
Я живою похована двічі,
Знала горе, кохала в тузі.
На землі сяєш ти, як зірниця,
Кожний раз я співаю слова:
Хай живе моє місто столиця,
Золота моя рідна Москва!
Я кохаю мосты над Москвою,
Я люблю підмосковні гаї,
Я кохаю Червоную площу,
Де кремлівських годин чуєм бій.
У містах і далеких станицях
Про тебе не змовкають слова:
Хай живе моє місто столиця,
Золота моя рідна Москва!
Пам»ятаєм сувору мы осінь:
Скрегіт танків і відблиск вогню,
Поселились в сердцях двадцять вісім,
Твоїх вірних хоробрых синів.
Ворогам не добитись ніколи,
Щоб схилилась твоя голова
Сяє щастья у небі навколи
Золота моя рідна Москва!
Хай живе моє місто столиця,
Золота моя рідна Москва!
Хай живе моє місто столиця
Золота моя рідна Москва!
…
Додому шлях мною не забУтий.
Вас обійняти мрію, мамо,
В дитинство повернутись назавжди.
Від нас пішла ти дуже рано,
А в хаті іншої нема біди
Хотіла б тату я вклонитись:
Поспати на татусевім плечі,
І разом з Вами, щоб молитись,
У рідній хаті, мамочко, вночі.
Зігрію душі в холоднечу,
Хай тепло Боженька Вам принесе,
Немає з Богом суперечки,
Бажання, матінко, є над усе,
Ми з віком дорослієм, мамо,
В житті стаємо розумніше ми,
Приємний запах фіміама,
Не позбавляє, мамо, від думи.
Приспів.
Звертаюсь, мамо, я до Бога:
Любові у серденька не віднять.
Відкрий ти, Боженька, дорогу
Моїм батькам у рая благодать.
Вас, відкіля, не повернути,
Я пам’ятаю ніжність та любов,
Додому шлях мною не забУтий,
Від втрат в моєму тілі стигне кров.
Перегортаючи я долю,
Невпинно, мамо, Богу я молюсь.
Збираю в руки всю я волю,
Назустріч Вам з любов’ю я помчусь.
Я рада в вірі невимовно,
Благання, мамо, всі почув наш Бог.
Йому я вдячна нейвмовірно,
Він душу, матінко, мою зберіг.
Приспів.
Звертаюсь, мамо, я до Бога:
Любові у серденька не віднять.
Відкрив наш Боженька дорогу
Моїм батькам у рая благодать.
Вас, відкіля, не повернути,
Я пам’ятаю ніжність та любов.
Додому шлях мною не забутий,
Від втрат в моєму тілі стигне кров.
…
Жити, як зібрався ти, козак?
…
Розстелю рушничок я як долю.
Заспокоївши в серці тривогу,
У осіню ранкову годину,
Проводжала мене ти в дорогу,
Доторкнувшись рукою до тину.
Ти рушник мені дала на щастя,
З вишиваним малюнком на ньому:
Посилав щоб до тебе я вісті,
Та мерщій повертався додому.
Розстелю рушничок я, як долю,
На своєму столі серед хати.
Я душею заплачу від болю:
— Як без мене живеш, моя мати?
Закололо у серці моєму,
Во єдине зберу свою волю.
Всi думки мої, рiднi до болю,
Я завжди в серцi, мамо, твоєму.
.
Станцюймо танець Золотий.
Пісня шукає выконувавця.
Хрустальна чистота небес,
Щастлива стежечка світла.
У ньому дивина чудес,
Вона привітливо тепла.
Фатою грає вітерець,
У хаті зустрічають двох,
Неподільних у житті сердець,
Відкривая їм полог.
Півстоліття прожиті з добром,
Сивим главам золата шана:
Оздоблені вони сріблом.
Цвіте в душі у нас весна:
День кожен у житті є новь.
У ньому кожен день є свято.
Дарунком Божим нам любов,
Життя несе нам світло в хату.
В,ється змійкою стежка по полю,
Вдалині її слiд мій сховався.
Материнська на всi вiки воля,
Щоб щасливим шлях доні лишався.
Недоспані матусеньки ночі,
Біль постійна у серці з тривоги,
Краплі сліз, що захмарюють очі:
Де ж чекає дочка допомоги?
Розстелю рушничок я, як долю,
На своєму столі серед хати.
Я душею заплачу від болю:
— Як без мене живеш, моя мати?
Закололо у серці моєму,
Во єдине зберу свою волю.
Всi думки мої, рiднi до болю,
Я завжди в серцi, мамо, твоєму.
…
У житті є основа любов.
Ми з тобою стояли до ночі,
Мало часу закоханим всім.
Я дивився у карії очі,
Дарувати я щастя хотів.
Тебе кликнула мама додому
Я метнувся мешій на вокзал.
На перон подивився знайомий,
А вагон мій останній помчав.
Приспів:
Знову втекла моя електричка,
Йду по шпалах додому я знов.
Прокрокую по них я за звичкою,
У житті є основа любов.
Я нікого не бачу навколо,
Не співають дроти уночі.
Тільки місяць вершить своє коло,
Пісню серце шепоче в душі.
Щоночі я хочу мандрувати,
Почуття, щоб відчути свої.
Простою я до зірок у хати,
Тільки бачити б очі її.
Приспів:
Знову втече моя електричка,
Я додому піду пішки знов.
Прокрокую по шпалах за звичкою,
У житті є основа любов.
…
Зцілення.
З Різдвом Христовим.
Заметіль паморочиться за вікном,
Заспіваймо хлопці пісню всі:
З Христовим Вас усіх Різдвом,
Живе хай щастя на землі.
Колядки разом ми заспіваємо,
Цукерки просимо і кутю.
Ми щасливо в країні живемо,
Вітчизну любимо ми свою.
Маленький я пастушок.
Люди, слухайте мене,
Ви любите Світ люблячи.
Співайте пісню коляду
Землю з нею я обійду.
Добрий вечір Господи ти наш!
Радуйся святій землі Ти, Боже.
Нехай покине землю нашу примха,
В житті нашому все ми, Отче, можемо.
Тільки буде на землі нехай рай,
Застеляйте люди стіл килимами.
Різдво! Ти, Мир, його зустрічай!
Радуйся, живи ти Боже з нами.
У світле свято на Василя,
Люди, радійте святий земельці.
Люди, Вам, усім достатку,
Божої зрадійте водиці.
Свій, щоб кожному дістався хліб,
Сійте, люди, на полях пшеницю.
Залишайте на землі свій слід,
Бережіть життя Ви, як зіницю.
Радуйся, Ти, Боже землі,
Нехай на Русь прийде і свято третій.
Попливемо на щастя кораблі,
Життя людей не терпить вигуків.
А святе нехай хрещення,
Радість, щастя принесе народу.
Радуйся, зустрічай народження,
Отримав Світ, нарешті, свободу.
— Тобі сказав я ні.
— Вже гроші дай мені.
— Грошей нема зовсім!
— Повідай байки всім!
Штани давай свої!
— Ти зліше, що змії?
В Одесі жити честь,
До чого Ваша злість?
Я безпартійний птах,
Ходжу я в бідняках.
— Ти дрібний хуліган,
І зникни, як туман.
— Все ж крутиться земля,
І мова зла моя.
Великий я бандит,
Веду я аудит.
Не розумію Вас,
Дістав мене зараз.
Дай, Отче всім моїм улюбленим Ти щастя,
В життя майбутнє віри кожному із них.
І відведи від них всі лиха та нещастя,
Ніколи, щоб не бачити ім днів сумних.
Приспів:
Низенько, Боже, в ноженьки Твої вклонюся,
Бажаю, щоб почув мою молитву Ти.
Тобі я помолюсь за рідних, помолюся.
Бажаю спокій щастя я в житті знайти.
Людська хай чутка часом зла, гірка, колюча,
Обходить повз будинок рідний мій завжди.
Моїх всіх рідних підніми на щастя кручу,
Їх вкрий своїм крилом дбайливим назавжди.
Приспів:
Низенько, Боже, в ноженьки Твої вклонюся,
Бажаю, щоб почув мою молитву Ти.
Тобі я помолюсь за рідних, помолюся.
Бажаю спокій щастя я в житті знайти.
Прожити щасливо життя не в нашій владі,
Нам в ньому Отче допоможеш тільки Ти.
В житті не має місця православній зраді,
Свого бажаєм щастя ангела знайти.
Приспів:
Низенько, Боже, в ноженьки Твої вклонюся,
Бажаю, щоб почув мою молитву Ти.
Тобі я помолюсь за рідних, помолюся.
Бажаю спокій щастя я в житті знайти.
.
Народ зміг все перенести.
Був червень. Сорок перший рік,
Війна відкрила наші двері,
Фашисти перейшли поріг,
Війшли нацисти наче звірі.
Осінь, мила ты подружка,
Що твориш тепер нишком?
Налила води по вушка,
Намочила люд цілком.
Совість знай, та май же міру,
Океан не виливай.
Показала всім прем’єру,
А тепер відпочивай.
…
Багатіє думкою щурів.
Багатіє думкою щурів,
Безкоштовний все шукає сир.
Щоб пацюк смердючий розумів,
Він ніколи не побачить Крим.
І йому не бачити Донбас,
Звідти виженуть теж пацюків.
Міццю словен гучний люда глас,
Не потрібно злих їм бандюків.
Мчать натовпом щури з корабля,
Їм, коли загрожує кінець.
Страх жене усіх їх звідкіля,
Він найкращий у житті гонець.
…
Сова та вовк.
Казка індійців Апачі.
Великий йшов у лігві з ранку толк.
З своєю жінкою балакав Вовк:
— Чекають Вовки повної пітьми,
Вночі на полювання йдемо ми.
До зірок, вгору, мчав чарівний дзвін,
Звір лісовий шукав: а хто артист.
Природою був заворожений він.
Вовк виглядав навколо: де соліст?
І тут вовк все побачив наяву:
Червоний місяць і зірки в небі,
Сіру красуню лісову Сову,
Думав, як звернутися до неї.
Влітку якось раз пізненько ранком,
Затихла раптом пісенька сови.
Вовк сірый казав їй на світанку:
— З тобою разом заспівали б ми.
Я знаю Клан твій, я знаю Землю,
Ти знаєш Клан наш Птахів, будь соліст.
Друже мій, тебе свій хор приймаю,
Ти пісеньку мою лови за хвіст.
Не співали разом наші Клани,
І як пісня зазвучить не знаю.
Вовк, я поміняю свої плани,
Заспіваємо удвох цікаво.
Тут раптом заспівали небеса,
Танцюють в небі хмари і луна.
Є на Планеті нашій чудеса,
Щастям лише душа завжди повна.
Скізь пісеньки плелись мережива,
Пісня попливла, як чисті сльози.
Потрібні були лише в ній слова,
Був дощ, шла злива і були грози.
Раптом в лісі стихла пісня Щастя,
Кудись з землі назовсім зникло Зло.
Геть зовсім кудись пішли нещастя,
І залишилося лише Добро.
Сова, родом була з Клану Неба,
Вовк з лісового Клану був Землі.
Проте є в них у людей потреба,
Бо потреба Кланів є в любові.
Не судиться разом їм співати
Вовку і Сові в лісовій рисі.
Кланам все таки багато честі
Поодиноко чути іх пісні.
Ми їх розбиті чуємо серця,
Вовк пісеньку співає місяцю,
Пісню не заспівану до кінця,
Бо з Вовком не співається Сові.
…
На беларускай мове.
Восень, мілая сяброўка,
Ты зрабіла што цішком.
Вады наліла па вушка,
Намачыла люд цалкам,
Ведай грань, та май жа меру
Мора ты нас не лей.
Паліла ты трохі зямлю,
А цяпер ты цьвердзь согрей.
.